smile

Випробування карантином: як вберегти емоційний баланс, коли бізнес у небезпеці


Profi Space media опитали власників українського бізнесу щодо рекомендацій на тему збереження емоційного здоров’я під час кризи.

Оксана ПолонецОксана Полонець, український дизайнер, засновник бренду OKSANA POLONETS 

Минулий рік для нас став справжнім випробуванням. Як і більшість бізнесів, ми зіткнулись із проблемою реалізації. Наш продукт пов’язаний із святкуваннями та заходами. Багато клієнтів призупиняли свої замовлення, деякі скасовували весілля та відмовялись від замовлення плаття.

Я розуміла, що без продажів буде складно утримати компанію. Було прийнято рішення активізувати продажі й взяти під контроль фінанси. Ми відмовились від усіх витрат, які напряму не впливають на продажі, та запустили серію акційних пропозицій. На мій подив, люди охоче купували речі, про які мріяли раніше, та тепер за більш привабливою ціною.

За підсумками року ми досить успішно вийшли на прибуток. Зменшили складські запаси. Оновили виробниче обладнання. Впровадили систему фінансового обліку. Почали розвиток нового міжнародного проекту та запустили два веб-сайти.

Весь цей період я підтримувала свій фізичний стан ранковою ходьбою. Кожен ранок починається о п’ятій ранку. До сьомої години ранку я встигаю здійснити першу прогулянку по лісу, долаючи до 10 тисяч кроків. Під час прогулянки я слухаю надихаючі стрими мого ментора, вивчаю англійську, планую та роздумую. Після таких прогулянок я ніколи не почуваюсь пригніченою, а навпаки – наповнююсь енергією, мотивацією та новими знаннями.

За минулий рік наш колектив зменшився на 40%, проте вимушених звільнень не було. Декілька дівчат пішли у декретну відпустку, або самостійно змінили роботу, щоб ближче до дому, що пов’язано із транспортними труднощами під час карантину.

Люди піддаються емоціям. Звичайно, з початку був острах, всі переймались більшою мірою від нерозуміння того, що відбувається та неясності завтрашнього дня.

На 90% настрій команди залежить від настрою лідера. Я зробила усе можливе аби зберегти бойовий дух, віру у краще, та аби колектив не розслаблявся. Я пояснювала кожне своє бізнесове та кадрове рішення, особливо, якщо воно не було стандартним, проводила бесіди як колективні, так і особисті. В свою чергу, я отримувала підтримку та мотивацію від них. Знаючи, що за мною стоять люди, які мені довіряють, я не могла дозволяти собі опускати руки.


Станислав ШумСтаніслав Шум, засновник та CEO Top Lead

Найкращий спосіб для хорошого настрою під час кризи – це знати чим будеш займатись зранку. Оскільки ми мали чим займатись, то можливостей для рефлексії і будь-яких емоційних спадів не було.

Складнощі у нашому бізнесі почались в березні-травні минулого року, коли клієнти зупинили усі проекти. Довелося розпрощатись із 30% персоналу. Це були практиканти та люди, яких ми тримали під майбутнє зростання. Серцевину команди із ключовими компетенціями ми і не думали звільняти.

З іншого боку, це звільнило час для тих, хто залишився, і ми зайнялися реалізацією усіх тих ідей, до яких не доходили руки у звичайний час через нестачу ресурсів. Таким чином, початок кризи став для нас періодом активної R&D (research and development – дослідження та розвиток) діяльності.

Ми перейшли на віддалену роботу в середині березня і так працюємо по цей час. Емоційне напруження почалось в середині літа, коли клієнти повернулись із замовленнями, і нам стало складно давати раду об’єму замовлень.

Що стосується підтримки колективу, то з цим у форматі віддаленої роботи складно. Поки що навчаюсь, як взаємодіяти з людьми в умовах відсутності щоденних зустрічей в офісі. Тепер, ми використовуємо будь-який мінімальний привід для зустрічі у місті на каву або щоб посмакувати пива.


Олеся ОстафиеваОлеся Остафієва, співвласниця відьма-бару «Лиса Гора»

Для нас 2020 був складним роком. Два місяці ми не працювали взагалі та зазнавали втрат, а влітку, коли повернулись до роботи – наші оберти впали вдвічі, до рівня трьохрічної давнини, як було, коли ми тільки відкрились. Фактично, довелося починати все із вихідної точки.

Для себе давно прийняла формулу не приймати близько до серця те, на що не маєш можливості вплинути. Й не робити зайвих маневрів, аби не витрачати енергію. Наприклад, ми одразу відмовились від ідеї з доставкою та роботою закладу у форматі «їжа з собою», розуміючи, що у нашому випадку це потребує додаткових вкладень, більшої витрати сил та енергії, та не принесе виручки, яка компенсувала би ці затрати.

Звичайно, були моменти, коли ставало страшно. Запас витривалості не такий вже й великий, і якщо й перші місяці бадьоро підтримуєш бізнес та команду із власних заощаджень, та чим далі, тим частіше виникали сумніви та тривога. Це скоріше пов’язано не з поточними складнощами, а з неясністю майбутнього. Коли створюється бізнес, налаштовуються усі процеси, й здається що отримано стабільні надходження, то перспектива початку усього з нуля й переходу роботу за наймом – лякає.

За весь час ми звільнили тільки одного співробітника. Очевидно, що з причин економії. Та був і чинник, що даний співробітник формував внутрішнє напруження в команді, що в такий час особливо складно пережити, й ми розуміли, що не готові «боротися» за цього працівника. При цьому, за час вимушеного простою навесні, ми не звільнили нікого – із карантину у нас вийшла команда у повному складі.

Щодо емоційного вигорання, то ці процеси наявні постійно. У колективі виникає більше конфліктів, як і напруження. Тут маємо два чинники. З одного боку, співробітники стали заробляти менше: стало менше гостей, менше винагороди «на чай», а у ресторанній справі «чайові» – це вагома частина доходу для працівника.

Другий чинник, це самі відвідувачі, які на фоні загального стресу стали агресивними та більш прискіпливими. Тобто загальне нерозуміння майбутнього та всезагальна стривоженість – накладають свій відбиток на роботу команди. У окремі моменти вони об’єднуються на фоні описаного, та у наступний момент починають сперечатись один з одним. Ми навіть проводили загальне зібрання, головним питанням якого була командна робота та заклик бути терпимими з колегами.


Александр УстенкоОлександр Устенко, генеральний директор 180 Public Relations & Public Affairs

У минулому році ми нормально протримались. Складності у нас були пов’язані виключно із вимушеним форматом віддаленої роботи. Віддалена робота у проектному менеджменті – формат незручний, так як значно подовжує робочі процеси та комунікації. З-поміж всього іншого, у нас в бізнесі все було практично без змін. Мені, як екстраверту, у період локдауну дуже не вистачало того рівня живого спілкування та динаміки в житті, до яких я звик.

Стресостійкість у нашій роботі – чи не саме важлива властивість, тому емоційний стан завжди у нормі та гармонії. Очевидно, що пандемія в одну мить змінила багато із запланованого на рік, звузила світ та можливості, що стало поганим сюрпризом, й, безумовно, було неприємно. Та я не сказав би, що це нанесло якусь непоправиму шкоду психологічному стану.

Наша команда залишилась у повному складі, та єдине – частина менеджерів в силу об’єктивних обставин продовжує працю віддалено. Протягом року ми скоротили одну позицію у штаті, та це скорочення було заплановано ще до пандемії.

Команда 180PRPA вельми згуртована, стресостійка, та працездатна. Випадків емоційного вигорання з причин пандемії та карантину ми не мали, і я впевнений, що не матимемо. Ми ніколи не бачимо кризу через призму паніки та страху.

Щоб уникати вигорання я рекомендую завжди планувати свій робочий день так, щоб завжди залишалось місце для відпочинку та сім’ї. Безумовно, що не завжди вдаватиметься, та до цього варто прагнути. Для мене завжди важливий спорт, який допомагає знімати втому та напруження, а також тримати тонус.

Бесіди проводила Ірина Чернявська, головний редактор Profi Space media

Переклад українською Антон Бєлов

Присоєднуйтесь до нашої спільноти у Facebook