Олександр Коляда: Те, що шукав граф Каліостро, вже майже у нашій кишені

Александр Коляда

Олександр Коляда: Те, що шукав граф Каліостро, вже майже у нашій кишені


Олександр Коляда, спів-засновник лабораторії DIAGEN, засновник школи довголіття, редактор журналу Genomic Medicine and Pharmacogenomics.

Олександре, в очікуванні свята кохання ми розмовлятимемо з тобою як з вченим та генетиком … про любов! Несподіваний поворот, та нам відомо, що ви вже не перший рік проводите з колегами подію, що присвячується генетиці гріху. І це нас також дуже зацікавило.

– Чи можливо вивести формулу любові, яку усі шукають з часів графа Каліостро? Зізнаємось: бачили про це на слайдах ваших презентацій 🙂

– Така формула існує, та це напівжарт. Через те, що вона не каже як отримати любов, а тільки про те, навіщо любов потрібна у природі. Згідно із однією з теорій, любов – це дофаміно-енергетична, всеохоплююча цілевизначальна мотивація для утворення тривалих парних зв’язків. Перекладаючи зрозумілою мовою, любов – це мотивація до вчинення різних дій, які будуть сприяти утворенню пари. При цьому, ця мотивація працює завдяки нейромедіатору дофамін.

любовь

– Що таке ген авантюризму і чи дійсно він впливає на наш характер, уподобання, темперамент?

– Журналісти полюбляють додавати генам різноманітні епітети, проте часто це зовсім не пов’язано із функціями гену. Один з генів, який забезпечує кругообіг того ж дофаміну, про який ми вже пригадали, все ж впливає на поведінку людей. Люди з визначеним варіантом цього гену більше схильні ризикувати, частіше беруть позики у банку, частіше ризикують у іграх в карти. А ще такий же варіант гена зустрічається у кочівників, й, можливо, там він також грає роль провокатора до подорожей.

– Тобто вже все визначено у нашому житті: якими ми будемо? Наскільки сильними є фактори оточення / виховання на Вашу думку? Чи впливають вони критично на наше життя?

– Людина – штука складна, та, звичайно, на нашу поведінку впливає абсолютно все. Гени створюють визначені межі, щоб у людей народжувались саме людські діти, щоб вони зростали із приблизно однаковою швидкістю, могли споживати продукти та любити інших людей у певних діапазонах характеристик. Більш детальні налаштування закладаються вихованням та випадковостями у житті, особливо у дитинстві.

– Та повернемося до кохання. Які ще фактори мають вплив на людську здатність кохати?

– В першу чергу це генетичні особливості. Є гени, які слабко, та все ж впливають і на час нашого першого статевого акту, і на кількість партнерів протягом життя, й навіть на здатність досягнення оргазму.

Окрім генів, звичайно же, головним регулятором нашої статевої поведінки (це так учені називають любов) являються гормони та нейромедіатори. Трошки більше вазопресину – й чоловік більше прив’язаний до своєї партнерки, трошки менше окситоцину – й жінка вже менше дивиться вам в очі.

– Чи це якось лікується? Та чи потрібне лікування? 

– Найчастіше це відбувається саме по собі. На жаль. Те, що шукав граф Каліостро, вже майже у нашій кишені.

У експериментах  на мишах вже достатньо добре вдається зробити із полігамних тварин – моногамних, за допомогою генної інженерії. Експерименти із гормонами на людях показують, що навіть спрей із окситоцином може підвищити закохуваність. Хоча й присутні побічні ефекти. Тому вдома повторювати експерименти не рекомендуються.

– Існує вираз: любов живе три роки. Як це пояснити із наукової точки зору?

– Цифра достатньо умовна, й у різних культурах ця приказка звучить по-різному. Та короткочасність романтичної форми кохання легко пояснити тією ж формулою, яку ми описали спочатку. Якщо любов необхідна для формування пари, а насправді для народження й мінімального виховання нащадків, то 2-4 роки це саме той термін, який у природніх умовах необхідний, аби жінка вже змогла не носити на собі дитину, а звільнити руки для пошуку їжі. А услід за цим можна звільнити серце для пошуку нових партнерів.

Любовь

– Чи пов’язані якимось чином наші емоції із тривалістю життя? Чи можна сказати, що люди, які переживають більше позитивних емоцій, живуть довше?

– Ми у лабораторії саме проводимо експеримент на цю тему. Так що можливо розповім, що у нас вдалося. В цілому, зараз маємо результати експериментів на тваринах, лише, адже з ними простіше. Їм можна вставити електрод в ту область мозку, яка умовно відповідає за позитивні емоції, простимулювати її необхідну кількість разів, а потім спостерегти скільки такі тварини проживуть.

З людьми нам такого робити не дозволяють. Так ось у тварин за такої стимуляції тривалість життя збільшується.

– Що б Ви хотіли побажати нашим читачам в день усіх закоханих?

– Любов – це природне почуття, й одне із самих прекрасних. Та коли ми віримо тільки у божественне походження кохання, то самі себе прирікаємо на страждання.

Будь-яке почуття – це як симфонія, нею можна й варто насолоджуватись. Та якщо у оркестрі чути фальш, або звук стає все тихішим із кожним роком, то нам варто було б знати ноти, щоб підхопити мелодію. Наука якраз вивчає ці ноти.

Бажаю вам не тільки насолоджуватись мелодією, а й нотною грамотою цікавитись!

Інформація щодо події:

ГЕНЕТИКА ГРІХУ

Коли: 14.02, 17:00

Де: Klitschko Expo

Більше інформації: https://naukroom.com.ua/online

Бесіду вела Уляна Куликова, керівник навчальної платформи Profi Space

Переклад українською: Антон Бєлов