08 Лип Що таке Стамбульська конвенція?
Стамбульська конвенція – це скорочена назва Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами». Стамбульською вищевказану конвенцію називають тому, що вона була відкрита для підписання в Стамбулі, у 2011 році. Залишається відкритим питання, що ж таке конвенція?
Конвенція – це один з різновидів міжнародних договорів, назва якого походить від латинського слова «conventio», що перекладається як «договір» чи «угода». Міжнародні договори отримують назву конвенція в тому числі й тоді, коли вони є відкритими для підписання багатьма сторонами. Наприклад Конвенція ООН про права дитини 20 листопада 1989 року, яка вважається однією з найбільш ратифікованих конвенцій у світі. Конвенція Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротська конвенція), яка ратифікована Україною в тому числі і на виконання якої національне кримінальне законодавство істотно змінилося за останні кілька років.
Міжнародні договори/Конвенції, які ратифіковані Україною, через норми Конституції України, є частиною національного законодавства України.
На який принципах побудована Стамбульська конвенція?
В основу Стамбульської конвенції покладено Концепцію «4Р»:
1) PREVENTION (ПОПЕРЕДЖЕННЯ)
Зміст цього принципу можна розкрити через зміни у соціальних і культурних моделях поведінки жінок і чоловіків; викорінення упереджень, звичаїв, традицій та всіх інших практик, які ґрунтуються на ідеї неповноцінності жінок, викорінення стереотипних ролей жінок і чоловіків; необхідності та важливості проведення просвітницьких компаній в тому числі з залученням громадських організацій, бізнесу та ЗМІ, тощо.
2) PROTECTION (ЗАХИСТ І ПІДТРИМКА ПОСТРАЖДАЛИХ)
Зміст цього принципу можна розкрити через невідкладне реагування на випадки насильства з боку правоохоронних органів; проведення оцінки ризиків; винесення негайних заборонних та обмежувальних приписів; надання своєчасної та повної інформації постраждалій, створення телефонних служб підтримки; наявність послуг, які надаються постраждалим та забезпечення надання постраждалій особі фізичного захисту.
3) PROSECUTION (ПРИТЯГНЕННЯ КРИВДНИКА ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ)
Зміст цього принципу можна розкрити через наявні механізми превенції та недопущення випадків у майбутньому; передбачена законодавством відповідальність, доступ до правосуддя та безоплатної правової допомоги; через забезпечення права на компенсацію та через забезпечення на всіх стадіях кримінального провадження розслідування й судових проваджень стосовно домашнього насильства без затримок і з урахуванням прав постраждалої особи; криміналізацію домашнього насильства, переслідування, сексуальне насильство.
4) INTEGRATED POLICIES (СКООРДИНОВАНІ ПОЛІТИКИ, КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД)
Зміст цього принципу можна розкрити через спільні зусилля та ефективне співробітництво; проведення всеосяжної та скоординованої політики, де центральне місце займають права постраждалої особи; через наявність відповідального за координацію, органу; через моніторинг та оцінку політики, збір дезагрегованих даних, проведення опитувань та досліджень, поширення результатів.
Що таке – гендер?
«Гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків. Вказане поняття закріплено в ст. 3 п.с) Стамбульської конвенції. Тобто простими словами – це соціальна роль.
Які зміни нас очікують після ратифікації Стамбульської конвенції:
Перш ніж говорити про зміни, які нас очікують, важливо зрозуміти, що з вказаного вище ми вже маємо зараз. За попередні п’ять років національне законодавство, саме з метою підготовки до ратифікації Стамбульської конвенції, зазнало істотних змін і доповнень. В Україні є Закони «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та «Про рівні можливості жінок та чоловіків». Є орган, який координує політку в напрямку протидії домашньому насильству, є тимчасові заборонні та обмежувальні приписи, є еволюція судової практики в частині застосування обмежувальних приписів, є шелтери (притулки для постраждалих), є служби підтримки постраждалих осіб. Це далеко не повний перелік того, що ми маємо вже в напрямку протидії такому явищу, як насильство.
Ми багато чого маємо, проте насильство, як явище, яке проростає з певних установок у свідомості, відбувається і зараз. Про це нам говорить і статистика різних державних органів і судова практика і ЗМІ. Зерно, з якого проростає насильство, це стереотипні уявлення про певні соціальні ролі, і про те, що має входити в умовну «базову комплектацію» чоловіка та жінки. Зерно насильства проростає, ще й тому, що є історичний досвід і травми поколінь, які «нормалізують» насильство. Припинити насильство – це зробити вибір і не передавати в майбутнє досвід, який був травматичний. Припинити насильство – це мати дієву правову систему і наявність реальної відповідальності. Припинити насильство – це працювати з постраждалими, допомагати їм розвиватися в різних напрямках і сферах.
Тому, по переду нас ще чекає ряд важливих завдань, серед яких:
– удосконалення національного законодавства в частині введення/розширення кримінальної відповідальності за деякі форми/види насильства (як, наприклад: переслідування/сталкінг або домагання на робочому місці/харасмент);
– створення необхідної кількості притулків для постраждалих осіб (шелтерів). Станом на зараз вони є в деяких містах країни, проте більшість з них створюється саме в процесі реалізації донорських програм);
– адаптація освітніх програм. Тут нам є над чим попрацювати, від доопрацювання підручників, в яких досі закріплені за жінками і чоловіками певні соціальні ролі, що формують очікування про «базові комплектації», які доречно замінити на підручники, де мова йтиме про рівність, про нестереотипні гендерні ролі, про взаємну повагу, про вирішення конфліктів без застосування насильства і до якісних просвітницьких кампаній з залученням свідомого бізнесу і громадського сектору);
– навчання осіб, як працювати з постраждалими, якісний збір статистики;
– превентивні заходи.
Насильство – це в тому числі й про залежності.
Воля і незалежність у нас в крові, отже ми маємо припинити це ганебне явище, в тому числі й через зміну ставлення до нього. Установка – продукує поведінку… Зміни на рівні ставлення сприяють змінам на рівні поведінки.
Все буде Україна!
Людмила Гриценко, адвокат