28 Лип Мова, гонорари та кохання: як адаптуватися в новому місті
До 24 лютого з рідного Києва я виїжджала хіба що у відрядження або відпустку. Наразі маю досвід адаптації у двох містах, яким радо поділюся з вами. Як знайти роботу, де шукати друзів і як від цього всього отримувати задоволення – далі в матеріалі.
Діяльність. Орендувавши житло в Івано-Франківську, я одразу пішла на «Промприлад». Хоча він був зачинений для відвідувачів, проте продакшен «Multimedia lab», який там знаходиться, на той момент саме шукав можливості експорту своїх послуг у Європу й збирав нову команду. Так ми зробили лого, електронну резиденцію в Естонії й почали зустрічатися з потенційними клієнтами, які теж опинилися в евакуації у Франківську. Коли шукали нового прожект-менеджера для створення комунікаційної стратегії для прогресивного бренду Effa, порадили мене. Так я мала за честь познайомитися із засновником бренду зубних щіток, які фігурують у серіалах Netflix для пропагування екологічного способу життя.
Другий переїзд у Львів був менш вимушений: там я вже мала благодійний проєкт і більше часу для розвитку професійних контактів. Проте без складнощів теж не обійшлося.
Коли проєкт у благодійному фонді добігав кінця і потрібно було шукати щось нове, я надіслала резюме до «Кормотеху». Український виробник корму для домашніх тварин, що має два заводи – в Україні і Литві, шукав PR-менеджера. Мені одразу зателефонували й спитали, чи володію англійською і чи можу пройти співбесіду. Я розуміла, що ні, й подала документи до бізнес-школи при Пенсильванському виші. Опанувала курс на 80% і знову подалася до «Кормотеху». Співбесіду пройшла, але з оффером чомусь затягували, попри прохання дати зворотний зв’язок.
Так от, аби дізнатися причини цього затягування, я дослідила, чим живе моя потенційна керівниця, крім роботи. Як виявилося, пані організовувала міський благодійний ярмарок. І я прийшла на нього, щоб у неформальній атмосфері отримати зворотний зв’язок. Після розмови стало зрозуміло: зараз краще прийняти оффер від іншої компанії й дочекатися, поки «Кормотех» почне розвивати інші закордонні ринки.
Мова! Саме так, зі знаком оклику. Я почала досліджувати місцеву лайку, дізналася про функції та регіональні особливості. Наприклад, якщо вам у Львові кажуть: «Шановний чи шановна!», то недобре, так зазвичай виражається претензія. Як виявилось, дуже корисне знання – вносить ясність у розмову.
Ком’юніті. Особисті контакти. Процес побудови власного оточення я почала з професійної сфери. Домовившись про зустріч із двома піарницями, я мінімізувала ймовірність бути неправильно сприйнятою новим оточенням. А ще – відчувати себе незграбою, бо в кожного професійного ком’юніті своя мова, правила й атрибути. Тут я спиралася на трактат із соціології знань.
Ком’юніті. Digital. З отриманого досвіду раджу: транслюйте своє життя в новому місті активніше, ніж зазвичай. Нові контакти створюються легко й невимушено в безпечному середовищі, тим паче спільні інтереси – гарний привід для розвіртуалізації. Не варто нехтувати геомітками й тегами. Так я отримала кілька пропозицій на каву та три запрошення на побачення.
Ком’юніті. Спортзал. Це найшвидший і найпростіший шлях отримати нові контакти. Відпрацювавши разом складну силову, вам є про що поговорити за кавою. А час, що ви проводите в залі, дає змогу налагодити візуальний контакт, не форсуючи інтимну межу, за якою людина закривається.
Ком’юніті. Друзі. Близьке оточення, з яким я разом не лише гиготала, а й перенесла кілька спільних професійних битв, або люди, з якими здобувала спільний життєвий досвід у пубертаті, знають, коли мені варто відправити кусень торта, а коли суворо вказати під час зумколу: «Це тероризм з твого боку!» Такі зустрічі офлайн і онлайн дають мені змогу бути резистентною до викликів.
Чайові та гонорари. Гонорар – те, на чому точно не слід заощаджувати й просити про знижку. Це дає змогу звернутися за порадою, коли потрібно знайти профі й людей, на яких можна покластися у новому місті.
Замість висновку розкажу, як обійти супротив до вивчення мови та підлаштуватися під ритм й особливості нового міста. Закохатися!
Я ніяк не могла знайти аналог до російського слова «трепет», що англійською «treasure». Не знала, як буде українською. Але придбана збірка поезії допомогла мені вербалізувати стан. А українською, до речі, так і буде – трепет.
Дар’я Борисова, менеджер зі зв’язків з громадськістю “Регіональної газової компанії”