05 Сер Георг фон Нолкен, Контінентал Фармерз Груп: Ми тримали сильний зв’язок із командою
Генеральний директор “Контінентал Фармерз Груп” Георг фон Нолкен, як і більшість керівників агрохолдингів України, відчув на собі всі складнощі роботи у воєнний час. Втім, він розповів, що хоч до останнього в компанії не вірили про можливість початку повномасштабного вторгнення росії, але багато важливих питань, пов’язаних із тим, як працювати в кризових умовах було вирішено ще з початком пандемії. Тому нині “Контінентал Фармерз Груп” почувається краще, ніж більшість аграріїв: зберегла колектив і активи, допомагає ЗСУ та українцям, які були вимушені залишити домівки, проводить жнива, не планує скорочувати площі під посівну, працює над проєктами, які були заплановані до війни…
— Розкажіть, де вас застала війна та якою була ваша реакція як людини, як керівника великого агрохолдингу?
— Вранці 24 лютого в мене був шок, як, напевно, в усіх людей. Спершу не хотілося вірити, що це насправді відбувається. Ризики повномасштабної війни ми оцінювали дуже низько, але все одно готувалися до такого сценарію. Багато питань, особливо щодо каналів комунікації, вирішили ще до повномасштабного вторгнення — під час пандемії. Тож попри все цей період приніс користь: нам вдалося владнати безліч справ та налагодити процеси, які зараз дуже потрібні. Наприклад, ми вже мали план на випадок проблем з логістикою, банківською системою тощо. Утім, були й чинники, яких ми до початку війни не враховували.
Єдиним варіантом впоратися з усім була командна робота. Ми починали працювати о 6–7 ранку і закінчували пізно ввечері. Тричі на день збиралися на рівні керівництва, щоб обмінятися інформацією та оперативно ухвалити рішення. Щодня, навіть у суботу та неділю, ми виходили на відеозв’язок з усіма працівниками Компанії, щоб своєчасно інформувати їх про стан справ, першочергові виклики та завдання.
Одним із найбільших факторів успіху вважаю те, що питання виїзду з України не виникало ні в кого з топ-менеджерів із самого початку війни. Триматись у команді, постійно комунікувати, відвідувати наші активи, спілкуватися з колективом, реагувати на всі питання — таким був наш план. І ми впоралися.
— Які якості ви в собі відкрили, що допомогли вам не опустити руки, а продовжувати працювати?
— Я не сказав би, що це щось особисте. За цією компанією стоїть понад 2 тис. працівників, і чи не в кожного сім’я. Маємо багатьох партнерів, пайовиків, які залежать від нас. І перед усіма цими людьми ми відчуваємо відповідальність. Інших варіантів, окрім як рухатися вперед, не було.
— Чи впроваджували в компанії ініціативи для підтримки команди?
— Так, наприклад, ті самі конференц-зустрічі, які ми щоденно проводили з усіма співробітниками. Влаштовуємо їх і зараз, але вже раз на тиждень. Також відкрили внутрішній телефонний номер та електронну скриньку, куди може зателефонувати/написати кожен співробітник. Ми дійсно тримали сильний зв’язок із командою.
— Компанія надавала і надає масштабну допомогу армії й українцям, які цього потребують. У цифрах це понад 30 млн грн. Розкажіть, чим саме допомагаєте?
— З початку війни ми закуповуємо бронежилети, каски та іншу амуніцію для наших воїнів, серед яких є і наші співробітники. На потреби ЗСУ передали 12 дронів, 48 автомобілів, паливозаправники, а також пальне, коли був його дефіцит. Понад 3 тис. тонн столової картоплі, вирощеної на полях «Контінентал», ми спільно з УЗ та Мінагро доправили в гарячі точки — Харків, Миколаїв, Краматорськ, Запоріжжя та інші.
— Розкажіть про ваші плани на майбутнє.
— Складно сказати — найближчим часом ринок дуже зміниться, і ніхто не знає, в який бік. Ми розуміємо, що аграрний ринок України в глобальному масштабі має велике значення, тому віримо в майбутнє українського аграрного бізнесу.
Інше питання — як працюватиме логістика і чи буде вона стабільною. Адже для тих 40–50 млн тонн зерна, які ми експортували до війни, в європейських портах немає місця. Ми бачимо, як наші західні партнери роблять усе можливе, щоб налагодити експорт. Але й маємо розуміти, що місця для такого обсягу немає фізично. Складно планувати будівництво нових портів у ЄС, бо невідомо, коли закінчиться війна і чи будуть вони потім завантажені.
Майбутнє для нас — це 100% розподілення ризиків. До війни ми планували посилити наші елеватори близько до західного кордону, почали проектну роботу щодо будівництва нового елеватора. І ці плани ми продовжимо втілювати.
Ми маємо розуміти важливу річ: якщо продажі не будуть рухатися, якщо ціни на зерно падатимуть, якщо питання логістики не буде вирішено, це означає, що багато компаній, фермерів не матимуть фінансів для проведення осінньої посівної. І 2023 рік в аграрній сфері України буде набагато гірший і складніший за нинішній.
Завдяки нашим акціонерам ми забезпечені фінансами, тому скорочувати посівні площі не плануємо. Та це не означає, що для нас рік не виявиться складним. Будемо виконувати стандартні плани. Вся наша команда на це налаштована.
Інтерв’ю підготувала Ірина Чернявська, головний редактор Profi Space media