Site icon Медіа-платформа для професіоналів | Profispace Media

Кар’єра в умовах невизначеності: як привести до ладу своє професійне життя?


Від початку війни мільйони людей полишили свої домівки та прогнозоване життя. Хтось евакуювався до іншого регіону, інші — до нової країни. У такій ситуації людина втрачає звичні опори.

Щоб напрацювати нові сценарії, потрібен час та хоч приблизне розуміння напрямку руху. Часом шлях до нового «нормально» доволі очевидний, але важливий. Як зі здоров’ям: усі знають, що треба збалансовано харчуватися, щодня робити помірну руханку, лягати спати ввечері, а не під ранок. Але ж і до війни багатьом із нас було складно інтегрувати ці поради в наш ритм.

Поговоримо про те, що допоможе кожному з нас знайти своє місце на кар’єрному ринку чужої країни. На підтвердження приведу історії жінок, які ділилися зі мною, як евакуювалися до Європи та починали наново. Часто вони не знали мови нової країни й не мали достатніх фінансових запасів.


Класичний та кризовий план розвитку кар’єри

Моє розуміння кар’єри базується на тому, що людина робить ті чи інші кроки задля професійного та особистісного розвитку. Іншими словами, кар’єра — це результат того, що ми робили вчора.

Класичний спосіб її побудови виглядає так.

Спеціаліст:

Виходячи з цього, спеціаліст формує певний план дій, а також запасний про всяк випадок. Так працює в ситуації, коли присутня ясна картинка майбутнього. У кризовий час ця формула теж працює з певними трансформаціями.

Варіант 1. Людина ставить собі за мету отримати якісь кар’єрні блага, формує план і чітко за ним іде. Цей план я умовно називаю жорстким, адже він підходить для тих, хто більш-менш стабільний емоційно. Людина ставиться до задачі як до проєкту, робить усе можливе і не залишає собі шансу не отримати бажане.

Варіант 2. Планування короткими ітераціями. Людина формує приблизне уявлення про найближче майбутнє, рухається за планом, за деякий час ревізує результати, вивчає нові можливості, які щойно з’явилися, приймає нове рішення — йти до вже наявної мети чи модифікувати її.

Цей шлях я називаю умовно м’яким, адже з’являється можливість подумати, змінити план чи навіть відмовитися від цілі, яку поставили перед собою на початку.

Написане вище — не відповідь на всі питання і точно не універсальний рецепт. Але так ми знаємо, що навіть у найскрутнішій ситуації маємо можливість обирати.

Навички, які рятують: робота з інформацією, крок назад, наполегливість

В евакуації як ніколи стає актуальною приказка про знання, які не доводиться носити за плечима. Ми спираємося на те, що вміємо майже автоматично: будувати стосунки з людьми, розмовляти іноземними мовами, шукати інформацію та виділяти головне, зосереджуватися на найважливішому.

Ось три живі приклади та уроки, які варто взяти до уваги.

Пошук інформації та коректна комунікація з експертами

На одному з етапів евакуації мене зустріла подруга на авто. Дорогою до пункту призначення ми кілька разів зупинялись на узбіччі, адже вона мала співбесіди телефоном англійською мовою. Тоді, в березні, ще ніхто не міг зорієнтуватися та зрозуміти, що робити. Я спитала, як у неї вийшло призначити десяток перемовин тільки на сьогодні.

Вона пояснила, що планує зупинитись у новій країні. Отже, знайшла чати рекрутерів, написала запит на допомогу. Пояснила, що потребує порад щодо ринку праці як українка-переселенка.

А далі — як у кіно. Рекрутери говорили з нею, питали про досвід та побажання, давали поради щодо самопрезентації та корективів у резюме, пояснювали, на що вона може претендувати. Виходить, що люди, яких корпорації залучають до пошуку спеціалістів, познайомилися з претендентом на майбутні вакансії та ще й пояснили, як треба подавати свою експертизу.

Для мене ця історія про вміння написати прохання так, щоб незнайомі люди захотіли тобі допомогти. І, звісно, знайти цих людей.

Бути корисними для інших і готовими поступитися комфортом у моменті

Ще одна героїня мала добру корпоративну кар’єру в Україні, втім, на новому місці не було змоги зайняти аналогічну позицію. У маленькому містечку, де її прийняли, вона пішла пекти хліб. Щодня, йдучи на тяжку роботу, вона думає, що робить щось цінне для людей цього міста. Вона пече хліб, який потрапляє в кожну родину.

Через деякий час вона змінить місце праці, щоб рухатися далі. Але зараз вона дозволяє собі не бути супержінкою з успішним успіхом. Вона має можливість годувати родину, користуючись тим, що пропонує ринок зайнятості.

Ця дівчина вчить нас знаходити сенс у тому, що є прямо зараз. Дозволити собі зробити крок назад, побути в незвичній ролі та знижувати швидкість, щоб дати собі час відновити сили та спланувати краще майбутнє.

Про наполегливість і повагу до своїх амбіцій

Журналістка, яка змушена була виїхати за кордон, шукала схожу роботу в невеликому місті. Українці, які приїхали задовго до війни, переконували: єдина можливість заробляти гроші —влаштуватися рядовим робітником на завод.

Дівчина не слухала таких коментарів і вперто шукала стажування. Знайшла — в IT-компанії. Так, вона змінила професію задля роботи в новій сфері. Але ж це не тяжка фізична праця на заводі.

Для мене ця історія про наполегливі спроби отримати те, а також про планування малими ітераціями. Моя героїня шукала стажування у корпорації, щоб згодом прийняти наступне рішення.

У кризовій ситуації ми якнайкраще розуміємо, що далеко не на все в житті можемо впливати. Тоді важливо визначити те, що все ж таки нам підвладне. Чи можна спиратися на поточну професію? Чи буде вона розвиватися, чи актуальна для чужого ринку?

Навіть якщо довелося змінити комфортні умови праці на щось протилежне до звичного життєвого ладу, не варто відмовлятися від амбітних прагнень. Пошепки додам — не слухати тих, хто мислить вузько.

Окремим пунктом винесу знання іноземних мов. Це, мабуть, найочевидніша і найбільш ігнорована порада. Коли мене питають, що вчити, завжди кажу: “Не знаєш, чим зайнятися, вивчай англійську”. Додаткові мови будуть бонусом, але хоч одну знати треба.


Неможливого більше не існує

Війна породила багато агресії. Люди зляться на тих, хто поїхав, і на тих, хто лишився, на тих, хто відпочиває і працює як віл. Ще більше вони зляться на себе й шукають спосіб пережити нові обставини.

Ми не можемо уникнути сильних емоцій, але можемо їх визнати і спробувати направити на створення. Будувати життя, заробляти гроші, вивчати нове, наполегливо шукати вихід зі складної ситуації.

За цей час мільйони людей здійснили те, що вважали неможливим, непосильним. І якщо вже так сталося, що ми у фоновому режимі вийшли за межі своїх уявлень про свої можливості, то давайте сформулюємо свою цінність для тієї ситуації, де ми є.

Чим ми можемо бути корисні місту, яке нас прийняло? Чого не вистачає новій для нас громаді? Зрештою, чим допомогти своєму власному керівнику?

Наостанок нагадаю про відпочинок. Бодай дозовано, якщо немає можливості. Прогулянка в парку, півгодини денного сну, спокійна музика чи просто тиша — кожному з нас важливо знайти те, що знижує градус напруги.

Бо ж якщо ми самі себе заженемо на лікарняне ліжко, то хто тоді святкуватиме Перемогу України?

Тетяна Волошина, кар’єрна консультантка, HR Business Partner холдингу TECHIIA

Приєднуйтесь до нашої спільноти в Facebook

Exit mobile version