29 Лис Олександр Тесленко, Центр Ока: Проблем із медициною я не пам’ятаю, їх не було й не має, і не буде
Олександр Тесленко закінчив київський медуніверситет: 2 роки інтернатури, за фахом – лікар-офтальмолог, зі спеціалізацією – діагностика та лазерне лікування патології сітківки та глаукоми. За весь час професійної діяльності видав понад 25 наукових праць та отримав премію Кабінету міністрів. У 2015 році разом із колегою Станіславом Саксоновим відкрили клініку “Центр Ока” (Київ).
Розпитали в Олександра про те, як його бізнес пережив перші місяці війни, як зберігати зір у стресових умовах життя та як мотивувати себе.
– Олександре, розкажіть, будь ласка, де вас застала війна і як ви зустріли перші її дні?
– Застала як усіх – зненацька. На початку було трохи (або багато) хаосу. Кілька спроб – принести користь. Та потім прийшло розуміння, що потрібно робити те, що найкраще вмієш – продовжувати свою справу.
У березні ми відновили роботу нашого центру спочатку втрьох. Прямо жили на роботі, працювали як могли із тими, хто до нас звертався. Спочатку, як завдання було: протриматися три дні, потім ще три дні, потім тиждень, потім ще два – так і “вигребли”. Майже кожен день хтось з команди повертався до нас на роботу.
– Викликів за останні 8 місяців війни у нас у всіх було чимало… Які основні питання бізнесу довелося вирішувати? Розкажіть, будь ласка, як ви організували роботу клініки у воєнний час?
– По-перше – це окремі люди. Тут війна вже точно показала хто є хто: хто про гроші, хто про життя, а хто про Перемогу. Вибачте за пафос, але бійці на фронті вмирають не для того, щоб ми тут нили, та заробляли стільки, скільки встигнемо.
Друге – це колектив (тобто знову люди). Дуже важко було зберігати спокій, впевненість, взаємоповагу, колегіальність та командну роботу. Довелося змінювати все: від робочих годин, до принципів оплати праці. Більше розмовляли, менше було тиску (навіть якщо дуже хотілося). В таких умовах найкращий фахівець із «емоціональними особливостями» – ворог, якому не має місця на роботі, а будь-який формальний організаційний ритуал – перешкода, яку потрібно негайно усунути. І це процес, який почався в березні, та й триває досі.
Так що персонал – був і залишається основною проблемою. Було дуже складно зібрати та заново навчити не тільки розумних, а ще й стійких морально працівників, що не виїдуть після наступного обстрілу столиці. Але нам це вдалося. Не вистачає тільки пари молодих лікарів (шукаємо активно і запрошуємо до співпраці!).
Далі – маркетинг. Тут у широкому сенсі – зламалося усе. Десятки разів ми змінились та згодом почали підлаштовуватися. Тут знаєте як… найбільш стійкі пози – це лежати, або те, що в медицині називають «коллінно-ліктьовим положенням». Якщо хтось зараз не стоїть на пальцях як балерина та не є готовим змінити напрямок три рази на день – будьте впевнені – він знаходиться в одному із стійких положень.
Ну і, звичайно, перший виклик був: «Хто ми та що ми як бізнес робимо під час війни». І тут ми знайшли, та усвідомили два напрямки:
· ми власним коштом лікуємо усіх військових. Наприклад, знімаємо окуляри та контактні лінзи за допомогою лазерної корекції, що вкрай важливо на передовій.
· ми робимо достойну роботу та надаємо можливість не шукати щастя за кордоном тим, хто з нами. Наразі це 52 висококваліфікованих фахівці, що залишилися в Україні.
Проблем із медициною я не пам’ятаю, їх не було й не має, і не буде!
– Чи змінилася ЦА у вашої клініки під час війни? Які категорії населення стали звертатися найчастіше?
– Стало більше чоловіків працездатного віку, які раніше нехтували своїм здоров’ям. Взагалі у всіх пацієнтів з’явилося більше рішучості: «Є проблема? Нумо вирішувати прямо зараз!». Набагато більше корекцій та рефракційних замін кришталиків, мета яких – позбутися окулярів та контактних лінз.
Відносно менше пенсіонерів і це погано для них. Де вони зараз зі своїми небезпечними захворюваннями – не знаю, але потім може бути катастрофа.
– Щодо питань здоров’я, зокрема зору: чи впливає тривалий стрес на погіршення зору або на появу будь-яких очних захворювань?
– Звичайно, ж впливає! В одному абзаці не опишеш, якщо цікаво в мене є серія постів за темою. Коротко – хронічні хвороби загострюються, приховані – стають явними, дуже часто зір не «ламається», але «дезорганізується» – виникає багато функціональних порушень, що потребують негайного лікування.
– Що ви як лікар можете порадити читачам для боротьби зі стресом та підтриманням себе у здоровій формі?
– Зосередитися на своїх справах, ні в якому разі не чекати що все це «скоро закінчиться», або «закінчиться взагалі». Просто працювати та жити. Тільки так.
Максимально обмежити або взагалі не вживати алкоголь – він все погіршує, ми не можемо впоратися з хворобами на його фоні.
Відключити токсичні телеграм-канали, що нагнітають паніку. Потрібно розуміти, що паніка – це їхнє завдання. Якщо почнуть писати «все за планом», то втратять аудиторію. То ж не будьте жертвою.
Якщо «ви – не ви» – йдіть до психіатра чи психотерапевта. Це не сором, ви скоріш за все не хворі, але виключно вони можуть призначити та виписати рецепт на справжні ліки, що працюють і допоможуть врятувати вашу психіку.
“Розумію, що ніхто у це не вірить, але здорові навантаження (читання при свічках) очам не шкодять. Більше шкодить стрес, гіподинамія та відсутність свіжого повітря”
– Можливо, є окремі рекомендації для профілактики поліпшення зору, особливо у зв’язку з постійними відключеннями світла та читанням/заняттями при свічках?
– Розумію, що ніхто у це не вірить, але здорові навантаження (читання при свічках) очам не шкодять. Більше шкодить стрес, гіподинамія та відсутність свіжого повітря.
Рекомендація одна – треба постійно контролювати процес із вашим лікарем. Та якщо в окулярах ви бачити краще – використовуйте негайно.
– І наше традиційне питання: у цей складний час, які техніки мотивації ви використовуєте, що допомагає вам працювати та розвивати себе і ваш бізнес далі?
– Таких не маю. Кожен день пригадую свою відповідальність. Ось і все!
Інтерв’ю підготувала Уляна Кулікова, керівник проектів Profi