Вітер змін: жінки-лідерки перестали боротися з “зустрічним вітром” і здійснюють прорив у корпоративному світі


Майже дванадцять місяців війни в Україні показали всьому світу не тільки незламність українських захисників, але й стійкість українського бізнесу. Велику роль у стійкості економіки України в таких умовах відіграє не тільки значна фінансова допомога Заходу, успішна цифровізація багатьох бізнес-процесів у нашій країні та висока активність підприємців України у роботі на Перемогу.


Значною мірою утримувати бізнес-фронт країни в умовах війни допомагає вчасне впровадження кращих світових ESG-практик та підтримка Цілей сталого розвитку (ЦСР) ООН потужними українськими компаніями протягом останніх 5-10 років. Однією з головних ЦСР, яку розвивають більшість підприємств технологічних секторів економіки у світі, є підтримка та розвиток гендерної рівності на всіх рівнях управління компаніями.

ІТ-сектор України не є виключенням. І сьогодні, в умовах війни, коли більша частина чоловіків наших компаній зі зброєю в руках захищають країну чи знаходяться в мобілізаційному резерві, – питання практичного впровадження нами принципів жіночого лідерства та гендерної рівності в ІТ та технологічних галузях України, без перебільшення, «рятують світ».

На цьому тлі публікація у жовтні минулого року результатів дослідження «Жінки на робочому місці 2022» від McKinsey&Company та LeanIn.Org стало справжньою «інформаційною бомбою» для кожного ТОП-менеджера, який має на меті імплементацію стратегії гендерної рівності у власній сфері у найближчі 3-5 років.

Дослідження 2022 року, на тлі попередніх семи років аналізу, вперше зафіксувало ризик «великого розриву», пов’язаного з особливостями прийняття рішення про продовження кар’єри жінки на одному робочому місці у випадку відчуття нею так званого «зустрічного вітру» або «зламаної сходинки» на кар’єрних сходах.

Фото: Unsplash

Жінки сучасної Америки, які брали участь в дослідженні 2022 року, за результатами аналізу McKinsey, більше не готові нескінченно чекати на «той самий шанс» підвищення чи закривати очі на прояви мікроагресії в колективах чи від керівників, що не відзначають їх внесок в розвиток DEI (Diversity, Equity, and Inclusion) принципів у компаніях.

Сьогодні жінки середнього віку, а тим паче молодші жінки, зокрема лідерки своїх команд та компаній у США надають перевагу частій зміні роботи, якщо залишається незадоволеним будь-який із факторів рівності, гнучкості та толерантного ставлення як до самих респонденток, так і до інших членів колективу.

Тепер компанії в США мають суттєву кадрову проблему. В цифрах ця тенденція виглядає особливо загрозливо, адже на кожну жінку-лідерку, що отримує підвищення, припадає дві жінки-директорки, що залишають компанію. І цей показник набагато вищий за показники для чоловіків-лідерів.


Дослідники виділили три головні причини такого стану речей:

  • Жінки-лідерки частіше відчувають «зустрічний вітер» та мікроагресію на робочому місці. Попри всі позитивні тренди до змін у корпоративній культурі компаній, ейджизм, харасмент та знецінення знань та навичок жінок все ще є регулярним явищем в усіх секторах економіки.

 

  • Жінки перевтомлені та розгублені через значний внесок в DEI-активізм компаній, який не ціниться та не оплачується, замість того, щоб витрачати свій ресурс на «лідерські змагання», як це роблять чоловіки-лідери. З цієї причини 43% жінок-лідерів знаходять у собі ознаки вигорання, що передує прийняттю рішення про звільнення з компанії.

 

  • Жінки-лідерки прагнуть іншої культури роботи, а понад дві третини жінок до 30 років бажають зайняти вищі керівні посади. Тож поєднання цих двох факторів «виштовхує» жінок-лідерок на пошук таких умов зі стабільного місця роботи.

Наслідки COVID-пандемії також вплинули на ринок праці. І сьогодні все більше талановитих працівників, у більшій мірі серед жінок, жінок-лідерок та людей з обмеженими можливостями, обирають компанії з гнучким графіком роботи або віддаленим доступом.

Тож, як вважають автори дослідження, попри значні незручності для роботи менеджерів, компанії будуть вимушені зробити кроки назустріч, щоб здійснити перехід до віддаленої та гібридної роботи. І в цьому їм допоможуть саме жінки-керівники, оскільки вони мають всі необхідні менеджерські якості, значну гнучкість та набагато більшу витривалість та працездатність в умовах невизначеності, що супроводжує гідридні та віддалені формати роботи.

Отже, з одного боку, компанії США не можуть далі утримувати «старі» рамки роботи та ставлення до жінки-лідерки. З іншого – самі жінки не хочуть працювати в компаніях, які змушують їх зупинятися в розвитку через «зламану сходинку», «скляну стелю» чи «зустрічний вітер».

Схоже, світ корпоративного управління опинився на межі значного прориву в сфері гендерної рівності та жіночого лідерства.

Повертаючись до «жіночого обличчя» менеджменту, що рятує сьогодні Україну, маємо велику надію, що після Перемоги нашої країни в цій війні ми нарешті матимемо сталий розвиток та швидке досягнення показників абсолютної рівності на керівних посадах серед чоловіків та жінок, як це, вочевидь, дуже скоро станеться в корпоративній Америці та інших цивілізованих країнах світу.

Чекаємо на гарні новини та працюємо разом на Перемогу!

Надія Омельченко, віцепрезидентка «ІТ-Інтегратор»

Приєднуйтесь до нашої спільноти в Facebook