24 Бер Людмила Калабуха, бізнес-тренерка, письменниця: Треба діяти, коли світ навколо валиться. Діяти, щоб вижити й жити
Про зраду друзів, ціну книги, мотивацію жити та працювати, хибні самозаборони підприємців та як досвід українців допоможе людям по всьому світу – в інтерв’ю з Людмилою Калабухою, бізнес-тренеркою, авторкою книг «Почніть говорити «НІ», «Коли говорити «ТАК», «Зробіть НАВПАКИ: життя та продажі ДО і ПІД ЧАС ВІЙНИ», Кращою Бізнес-Блогеркою України 2019, почесною амбасадоркою ООН з розвитку жіночого підприємництва в Україні.
– Людмило, де тебе застала війна, чи була ти до цього морально готова і які були твої перші дії?
– Мамо, почалася війна! – дзвінок від дочки, яка живе у Києві.
Ось так дізналася.
Всі з мого оточення переконували, наводили десятки аргументів, що цього не може бути, тому що це економічно не вигідно, недоцільно й такого взагалі не може статися у 21 столітті в центрі Європи.
На деякий час це мене заспокоювало, хоча тривожна валіза стояла зібраною.
Рятувалася як завжди роботою. Тренінги, консультації, вебінари. Останній офлайн-захід був 12.02.22 в Буковелі, де я отримала десятки запрошень до співпраці від харків’ян. І всі вони починалися словами «Ну, війни ж не буде».
І ось 24.02.22.
– Як і коли ти відновила комерційну діяльність?
– Зрозуміло, що всі проєкти відразу зупинились на паузу. Розселяю, координую, з’єдную всіх зі всіма не тільки в Україні, а й по всьому світу.
На 11-й день в Інстаграмі я побачила сторіс свого друга: «Тут була моя квартира в Ірпені, вдалося виїхати до того, як по будинку почали стріляти танки».
Наш діалог в директі:
– Куди їдеш?
– Не знаю.
– Львів, мій дім тебе влаштує?
– Так.
– Чекаю.
Перше, що він попросив, коли зайшов, були дві речі: килимок для йоги (після 9-ти днів у підвалі помедитувати та розтягнутися) та пароль від Wi-Fi (написати всім клієнтам, що живий і всі зобов’язання перед ними виконає в повному обсязі).
Спитав, як у мене з роботою.
– Яка робота? Війна!
– Тобто ти повністю припинила свою діяльність?
– Так.
– І тобі не соромно? 12-й день, а ти ще не почала працювати? Негайно виходь в сторіс, пиши клієнтам, проводь ефіри, допомагай відновлювати продажі тим, хто їх зупинив!
Ось так 9 березня 2022 р. я провела перший воєнний вебінар про те, як продавати та заробляти під час війни. Сотні людей мені написали, що він став для них рятівним.
І мій проєкт – онлайн-клуб для підприємців «Продажі в кайф» – став першим українським проєктом в галузі бізнес-освіти, який відновив свою діяльність після 24.02.22.
– Ти багато спілкуєшся з людьми, завжди та всюди. Як змінилися, на твій погляд, люди за останній час? Що ми втратили й що ми придбали?
– Хто в серці, хто в записниках, хто в телефоні, але кожний з нас мав списки близьких людей, надійних партнерів, тих, до кого б ми звернулися в тих чи інших ситуаціях.
Та війна дуже змінила ці списки.
Розкажу тільки один епізод. Моя близька подруга, що живе в Німеччині роками бідкалася: то ремонт будинку їм задорого вийшов (уяви, 1 млн євро вклали!), то завеликий він для них двох (знайтися без телефона не можемо!), то тижнями не бачить людей (ніби живцем поховали – стільки гектарів землі у нас!). І все кликала-кликала в гості, особливо, коли щороку зупинялася і жила в нас.
А коли я їй подзвонила 24.02 відповіла:
– Для тебе у нас місця нема.
Вчасно я спитала. Добре, що телефоном це почула, а не тоді, коли б я стукала в її двері.
Що цікаво, подібні історії мені писали про батьків, хресних, братів та сестер.
Ось так і чистилися наші списки важливих людей. Не буде їх більше там. І в серці. І в житті не буде.
А інші будуть.
Близькі та далекі, часто до того незнайомі, що раптом стали такими рідними. Ті, хто підставив плече, допоміг, відгукнуся, відповів у найстрашнішу хвилину.
От саме з цим списком ми й будемо далі жити. От це і є наші найважливіші придбання.
От цей список і є наші ангели. Щастя, коли додаємо, а не викреслюємо звідти людей⠀
– Розкажи нам детальніше про твою нову книгу: як прийшла ідея її написати, чому вона присвячена, яка її комерційна доля?
– В березні 2022 р. пише мені верстальниця моєї 2-ї книги з Бучі:
«Коли ми повернулися, то застали розгромлену хату. Орки вкрали все, що можна було відкрутити та винести. Розстріляли всі шафи, дзеркала, унітаз, вікна, котел, машину в гаражі. Залишилися стіни і дах. І ми щасливі з цього – було куди повернутися! А ще – ми живі! Людмило, ви хотіли 3-тю книгу видавати, давайте це зробимо. Мені вкрай потрібні гроші, щоб купити новий котел».
В той самий день ще й написали з друкарні, що друкувала всі мої книги з таким самим запитом: «З 24.02 ми не прийняли жодного великого замовлення. А нам треба завантажити роботою людей, щоб зберегти їм робочі місця. Ви ж хотіли видавати третю книгу, ми її чекаємо».
Нова книга – це не тільки реалізовані амбіції автора. Це робота для сотень людей – від редакторської групи, працівників друкарні до продавців та менеджерів книгарень, які з кожної продажі отримують %. А ще – сплачені податки й донати на Перемогу.
«Книзі – БУТИ» – вирішила я. Я знову заробляю, мій обов’язок дати цим прекрасним професійним людям роботу. І зробити це максимально швидко, поки жива я, живі вони, живі ті, хто це буде читати. От такою була моя мотивація. От що мені замінило натхнення.
За місяць я здала повністю готовий рукопис в друк.
– Ти видаєш книги власним коштом?
– Так. Перший наклад цієї книги коштував майже $6 тис. І це було в квітні 2022 р.
Я все переживала, може, не на часі. А якщо бабахне? Якщо ракета прилетить в мій дім, а я такі великі гроші віддаю на книгу. Мене дуже підтримав тоді чоловік: «Якщо бабахне, то яка вже тобі буде різниця – є в тебе ці гроші, чи ні. А так зробиш класну книгу, це як раз дуже на часі. Друкуй!» І мав рацію.
Перший наклад був розкуплений ще до виходу книги, зразу після анонсу в соцмережах. Терміново додруковували ще 2 тис. примірників.
Книгу розвезли по всьому світу. А зараз мене майже одночасно номінували на дві літературні премії!
Досі складно це усвідомити.
Моя книга «Зробіть НАВПАКИ: життя та продажі ДО і ПІД ЧАС ВІЙНИ» подана на номінацію «Рефлексії війни» в межах премії ЛЬВОВА – МІСТА ЛІТЕРАТУРИ ЮНЕСКО 2022-2023. Винагорода переможцю 100 тис. грн, яку надає мерія міста Тарту (Естонія). А також на Всеукраїнський літературний конкурс імені Леся Мартовича, де також є грошова премія.
У разі перемоги, якщо мою книгу визнають Кращою Книгою України 2022, всі гроші віддаю на ЗСУ.
Крім того, я зараз веду перемовини щодо виходу моєї книги «Зробіть НАВПАКИ: життя та продажі ДО і ПІД ЧАС ВІЙНИ» на ринки Європи та США. Книгу вже перекладають англійською мовою.
– Як зараз виглядає твоя бізнес-діяльність, чи проводиш ти навчальні семінари далі, хто зараз твоя аудиторія?
– Перші місяці війни багато підприємців перебували наче в ступорі. Вважали, що працювати за гроші, тобто відновити комерційну діяльність в такій ситуації, – соромно.
Я й досі борюся з цими хибними самозаборонами.
А потім всякі «коучі» та псевдомаркетологи почали виступати із заявами, що ми скотилися виключно до базових потреб та генераторів (під час нещодавніх блекаутів), а всі решта товари та послуги «не на часі».
Я категорично з цим не згідна!
У ЗМІ, на численних онлайн та офлайн-конференціях, які активно проводяться, закликаю активно працювати, продавати, піаритися, шукати нові ринки та нових клієнтів
Тисячі бізнесів припинили своє існування через бойові дії, а якщо ще й ви закриєтеся, бо бачте, вам соромно продавати, то звідки візьмуться донати, як ми будемо закривати збори для наших героїв, як ми підтримаємо тих, хто не може заробити на себе сам, як ми самі будемо жити?
І даю десятки інструментів, як відновити та розвинути свою комерційну діяльність, хто б де не опинився. В сучасних умовах насправді це дуже просто зробити. Навіть безкоштовними методами.
Закликаю стати для людей прикладом, ресурсом та острівцем нормальності.
І люди продають. А головне, в них купують! Купують картини, брендовий текстиль, одяг та будівельні матеріали. Зокрема, у Львові зараз просто бум ремонтів. Б’юті-сфера взагалі відновилася першою: українська жінка завжди буде доглядати за собою, хоч обстріл, хоч цунамі. То саме стосується й онлайн-бізнесу: надзвичайно затребувані українські експерти. Люди хочуть розвиватися та вчитися.
– І наше традиційне питання: де брати мотивацію і сили на нові починання та дії?
– Для себе я давно визначила три таких джерела.
Перше: мене дуже надихає історія моєї родини, рідного краю, міста, вулиці, навіть будинку, у якому я живу. Я її постійно досліджую. Саме в ній знаходжу ресурс працювати і ніколи не здаватися. Історичний центр Львова, де я живу, – моє місце сили.
Тільки уявіть – що два роки на наших землях була якась війна – турки, татари, шведи, козаки, панські міжусобиці. А моровиці та епідемії, які викошували до 70% населення! Встояли вони, й ми встоїмо.
Так, Львів змінився. Львів ретельно оберігає свої скарби. Всі скульптури та пам’ятники обгорнуті захисними матеріалами, в храмах іконостаси закриті протипожежними екранами. І в той самий час активно йдуть реставраційні роботи! Ремонтуються дороги, зводяться нові будинки.
Під час блекаутів звуком життя став звук працюючих генераторів. Тримаємо стрій. Працюємо. Маємо бути гідними предків.
Друге: в будь-який критичній ситуації мене рятує дія. Навіть так – ДІЯ. Робити те, що можеш і як можеш в цей момент з тими ресурсами, які є.
Треба діяти, коли світ навколо валиться. Треба діяти, щоб вижити й жити. Саме ця риса – діяти, зціпивши зуби, працювати, виконувати свої зобов’язання, попри все, під обстрілами, в умовах блекаутів, гуртуватися – це те, що цінується зараз і буде дуже цінуватися після нашої Перемоги.
І третє: спілкуватися з тими, хто діє, а не ниє. Саме такими є герої моїх книг – українські підприємці, реальні люди, яких можна знайти в соцмережах й написати їм. Я описала випробування, які вони змогли подолати на шляху до своїх цілей як до 24.02.22. Так і після повномасштабного вторгнення – не розгубилися, зібралися, врятували свою справу та допомагають іншим.
Інтерв’ю підготувала Уляна Куликова, керівник проєктів Profi