Сьогодні в гостях у Profi Space media – дизайнерка ювелірних прикрас, засновниця Julia Woll jewelry Юлія Воль. Говорили про ювелірну справу, нові колекції та творчу мотивацію.
– Юлія, знаю тебе дуже багато років як різноманітну прекрасну жінку. Та зараз ми вкотре зустрілися у твоєму новому амплуа – сьогодні будемо говорити про тебе як про ювеліра та засновницю власного бренду Julia Woll Jewelry. Тож як все починалось? Як ти прийшла до ідеї відкриття власного ювелірного бренду? Як ти стала на шлях ювелірного мистецтва?
– Мій шлях починався в 2013 році, тоді я навчалася в художній школі. І коли були заняття, на яких ми малювали на вільну тему, зазвичай я малювала прикраси. Мій викладач “підсвітив” це, з цього почалась моя перша колекція. В ній я хотіла, щоб мене побачили як особистість. Я назвала її Inter.Esse [лат. всередину речі]. Це як заклик зазирнути в сутність речей. Ця і наступні три колекції були на проявлення себе. Але у 2016 році довелося призупинити бренд через відсутність бачення його як бізнесу.
Проте через пів року від початку вторгнення, коли зникли всі джерела прибутку, єдине що мене балансувало, – це робити щось руками. Я звернулась до знайомого ювеліра-технолога аби запитати з чого почати. Він порадив купити ювелірний віск, а моделювати можна будь-чим, хоч пилкою для нігтів. З пʼяти перших каблучок дві я переплавила, одну подарувала сестрі, і ще дві залишила собі. Одна з них стала дуже популярною моделлю.
– Де ти навчалась, чи досі навчаєшся ювелірній справі? Чи є гуру/вчителя/ювеліри в Україні, чи за кордоном, котрі особливо тебе надихають?
– Ювелірній справі можна тільки почати навчатись, а у цілому вона дуже про common sense (здоровий глузд. – Ред.). Зараз в мене є технолог, і технологічно складні питання я обговорюю з нею.
А щодо дизайну та сенсів – в мене багатий досвід. Вчилась графічному дизайну, фундаментальним принципам в «Школі візуальних комунікацій», історії і практиці сучасного мистецтва в «Інституті проблем сучасного мистецтва», ще кілька коротких курсів в міжнародних університетах.
З українських ювелірів дуже надихаюсь Антоном Бойко та Станиславом Дрокіним.
– Поговорімо трохи про буремні часи. Як ти власне сама переживаєш цю війну? Що вона в тебе відібрала, а що можливо надала? Цікавить все і особисте і професійне.
– Війна відібрала старе життя, але нехай. Не було сил займатись роботою заради роботи і грошей, це виснажувало й остаточно втратило сенс на ранок 24 лютого.
Прикраси прийшли інтуїтивно, перетворились на терапію, стали джерелом відновлення та натхнення, я повністю занурювалась у процес і втрачала відчуття часу.
– Чи змінила війна твої бізнес-плани? Як? Чи може навпаки ще більше мотивувала займатися новою справою?
– На початку війни всі мої бізнес-плани перестали існувати, в мене була запланована співбесіда на 25 лютого з канадською IT-компанією, і 24 лютого об 11:00, коли літали ворожі гвинтокрили в Вишгороді, в мене була призначена ще одна співбесіда англійською по посаду UX-дизайнера. Тож, IT для мене не відкрило своїх дверей.
А коли влітку почала робити прикраси, то не думала, що на цьому можна заробляти гроші. Але всі друзі і знайомі одразу щось замовили. Дякую їм за підтримку і довіру.
Через рік роботи стався досить вдалий місяць на продажі, відтоді я повірила в себе і в свою справу. Почала процес оформлення. Тепер я офіційний виробник зі своїм кліше і торговою маркою.
– Розкажи трохи про твої прикраси, які сенси ти вкладаєш у свої вироби, в свої колекції? Чи є для тебе цікавими такі актуальні зараз національні мотиви? Чи щось інше?
– У дизайні я можу рухатися як від концепту до форми, так і навпаки.
Зазвичай спочатку народжується форма, а далі я вербалізую ті сенси, що відчуваю в ній. Всі прикраси – це рефлексія мого світогляду.
Щодо національних мотивів, мені подобається естетика та сенси солярного символу. В мене є прикраса “хрест перемоги” і я планую з часом розкрити цю тему глибше.
– Поділися, що готуєш саме зараз?
– Наразі вже готова літня колекція “Coin”, в якій я розмірковую над часом та цінністю кожної миті через символізм золота та текстури корозії.
Вона дуже про життя, про насолодження життям, кожною миттю. Вона тактильна, ефектна та автентична.
Зараз я в процесі виведення на ринок цієї колекції, освоюю маркетплейси та шоуруми, наступний крок – фешн ярмарки, маркети та поп-апи.
Про наступну колекцію ще не думала, але постійно експериментую, тож побачимо.
– Хто твій клієнт чи клієнтка? Банальне питання, але задам його: яка твоя ЦА?
– Це візіонери, люди, які йдуть за своїм передчуттям та бачать нові тренди. Вони трохи аутсайдери. По таким незвичним прикрасам вони впізнають один одного і знаходять рідні душі.
– Чи змінилися замовлення, або потреби ринку за останні два роки? Як?
– Я не досліджувала ринок раніше. Можу відзначити тільки, що українське ювелірне мистецтво зараз переживає своє відродження. Зʼявилося дуже багато молодих художників ювелірів, котрі роблять своє автентичне. І ця спільнота доволі дружня: люди зустрічаються, обмінюються досвідом, роблять спільні виставки-продажі, колаборації.
Зараз відкрилося багато можливостей представити свої прикраси у Європі, для українських майстрів часто доступні спеціальні умови.
– Які ти бачиш основні перешкоди для малого та середнього бізнесу в Україні та як з цим можна впоратися?
– Занадто складна система реєстрації та обліку й її намагаються ще більше ускладнити. Але вже є прогрес, наприклад, завдяки позиції ювелірної спільноти за останній час покращили умови на клеймування. Тож об’єднуємось.
– Ти завжди була дуже творча, що тебе надихає? Щоб ти порадила нашим читачам в якості творчої мотивації саме зараз? Може є якісь цікаві техніці?
– Слухати себе, довіряти своїй спонтанності, приділяти час собі. Поменше споживати деструктивної інформації.
– Що ти робиш коли тобі сумно та тривожно? Як творчість допомагає долати особисті кризи?
– Робота з воском, пошук нових форм – це мене затягує на години, все зовнішнє зникає. Також балансують фізичні вправи, наприклад, йога.
– Щоб ти хотіла побажати нашим читачам?
– Вірити в себе, і завжди йти за своєю мрією.
Інтерв’ю підготувала Уляна Кулікова, керівник проєктів Profi